ВІДСУТНІСТЬ З ВИНИ СУДУ МОЖЛИВОСТІ ОЗНАЙОМИТИСЬ З МАТЕРІАЛАМИ СПРАВИ Є ПОВАЖНОЮ ПРИЧИНОЮ ПРОПУСКУ СТРОКУ НА ОСКАРЖЕННЯ РІШЕННЯ: ВСУ

Особа, яка подала апеляційну скаргою зазначала про те, що неодноразово зверталась до суду першої інстанції із заявами про надання справи для ознайомлення, про що свідчать відповідні заяви з штампами суду про їх одержання, проте відповіді не отримала, справа не була надана їй для ознайомлення, тому з вини суду вона не мала можливості оформити апеляційну скаргу у визначені процесуальним законом строки.

Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та зазначив, що особа мала достатньо часу для подачі апеляційної скарги в межах визначеного статтею 294 ЦПК України строку, оскільки: матеріали справи містять заяву про отримання копії рішення суду першої інстанції її представником; заявниця була обізнана про розгляд апеляційної скарги на те ж рішення суду першої інстанції (повідомлення про розгляд справи вона отримала особисто).

ВССУ погодився з апеляційним судом.

Верховний Суд України скасував ухвали судів апеляційної та касаційної інстанції, а справу направив на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд послався на те, що Загальною декларацією прав людини передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. 

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).

ВСУ зауважив, що Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

У правовій позиції, висловленій у цій справі, ВСУ вказав, що норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Зважаючи на обставини справи, ВСУ дійшов висновку, що апеляційний суд, вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою заявниці, повинен був перевірити її доводи про поважність причин пропуску процесуального строку, оскільки вони мають суттєве значення для вирішення питання про поновлення цього строку.

З постановою ВСУ від 14.06.2017 та правовою позицією у справі № 6-985цс17 можна ознайомитись запосиланням.