Верховний суд- щодо стягнення судових витрат

Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, останні компенсуються за рахунок держави. Такий висновок зробив ВСУ в постанові №504/2418/14-ц, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд України

Іменем України

Постанова

31 травня 2017 року                       м.Київ                                №504/2418/14-ц

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого — ОХРІМЧУК Л.І., 
суддів: ГУМЕНЮКА В.І., ЛЯЩЕНКО Н.П., СІМОНЕНКО В.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 5 до Особи 6 про визнання майна особистою власністю, за заявою Особи 6про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.05.2016,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2014 року Особа 5 звернувся до суду з позовом до Особи 6 про визнання майна особистою власністю.

Позивач зазначав, що в липні 2008 року він придбав автомобіль марки «Тойота Камрі» 2008 року випуску, за власні кошти, працюючи в органах Міністерства внутрішніх справ та викладаючи в навчальному закладі.

Посилаючись на те, що автомобіль придбано за час фактичного припинення шлюбних

стосунків з відповідачкою, позивач просив визнати цей автомобіль його особистою власністю.

Комінтернівський районний суд Одеської області рішенням від 30.06.2015, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 14.01.2016, позовні вимоги Особи 5задовольнив: визнав за ним право особистої власності на автомобіль «Тойота Камрі» 2008 року випуску; стягнув із Особи 6 243 грн. 60 коп. судового збору в дохід держави.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах ВСС ухвалою від 25.05.2016 рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 30.06.2015 та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 14.01.2016 залишила без змін.

У заяві про перегляд ВСУ ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 25.05.2016 Особа 6 просить скасувати зазначене судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції з передбаченої п.1 ч.1 ст.355 Цивільного процесуального кодексу підстави — неоднакового застосування судом касаційної інстанції п.9 ч.1 ст.5 закону «Про судовий збір» у взаємозв’язку з ст.88 ЦПК, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На обґрунтування заяви Особа 6 надала копії ухвал колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 12.10, 23.11.2016.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві Особи 6 доводи, Судова палата у цивільних справах ВСУ дійшла висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

За положеннями п.1 ч.1 ст.355 ЦПК, підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної

інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Згідно із ч.1 ст.360⁴ ЦПК суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень за наявності однієї з підстав, передбачених ч.1 ст.355 цього кодексу.

У справі, яка переглядається, позивач є інвалідом Великої Вітчизняної війни та інвалідом ІІ групи, що підтверджується посвідченням, виданим 17.04.2006; відповідачка є інвалідом ІІ групи, що підтверджується пенсійним посвідченням, виданим 20.06.2012.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог Особи 5, суд першої інстанції, з висновком якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, вважав, що з відповідачки підлягають стягненню 243 грн. 60 коп. судового збору в дохід держави, оскільки рішення ухвалено на користь позивача, якого звільнено від сплати судового збору.

Разом з тим в ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 12.10, 23.11.2016, наданих заявницею для порівняння, міститься висновок про те, що особи, які є інвалідами ІІ групи, що доведено належними доказами, звільнені від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 закону «Про судовий збір».

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції п.9 ч.1 ст.5 закону «Про судовий збір» у взаємозв’язку з ст.88 ЦПК, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм права в подібних правовідносинах, Судова палата у цивільних справах ВСУ виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.79 ЦПК судовий збір є складовою судових витрат.

Обов’язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір — це обов’язок, визначений нормами процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст.79 ЦПК розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Таким спеціальним законом є закон «Про судовий збір».

Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 цього закону від сплати судового збору звільняються інваліди І та ІІ груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.

За положеннями ст.88 ЦПК, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві — пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів.

Такі ж по суті висновки містяться й у судових рішеннях, наданих заявницею для порівняння.

У справі, яка переглядається, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідачки судового збору, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, не звернув уваги на зазначені норми

закону, безпідставно не застосував норму п.9 ч.1 ст.5 закону «Про судовий збір» до спірних правовідносин, за якою відповідачку, яка є інвалідом ІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством, звільнено від сплати судового збору, й безпідставно вирішив питання про стягнення з неї судового збору.

Крім того, позивач є інвалідом Великої Вітчизняної війни та інвалідом ІІ групи, що підтверджується посвідченням, виданим 17.04.2006.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.5 закону «Про судовий збір» інваліди Великої Вітчизняної війни звільнені від сплати судового збору.

Таким чином, судові витрати у цій справі мають компенсуватися за рахунок держави.

Зазначені порушення призвели до неправильного вирішення справи в частині розподілу судових витрат, що відповідно до ст.360⁴ ЦПК є підставою для скасування рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій у цій частині, оскільки сторони звільнено від сплати судового збору.

Керуючись п.1 ч.1 ст.355, п.1 ч.1, ч.3 ст.360³, ст.360⁴ ЦПК, Cудова палата у цивільних справах ВСУ

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву Особи 6 задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 25.05.2016, ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 14.01.2016 та рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 30.06.2015 скасувати в частині розподілу судових витрат.

Постанова ВСУ є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.3 ч.1 ст.355 ЦПК.