Правова позиція Верховного Суду України щодо застосування правил про переривання перебігу позовної давності

Судами розглядались вимоги товариства до особи про стягнення заборгованості за кредитним договором. 

Так, особа звернулася до суду з позовом про визнання договорів кредиту, іпотеки та поруки недійсними, а  товариство звернулося до суду із зустрічною позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Відповідач посилалась на пропуск позивачем за зустрічним позовом строку позовної давності в частині стягнення заборгованості за одним з кредитних договорів та просила відмовити у задоволенні позовних вимог з цих підстав. 

Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги товариства та стягнув з особи заборгованість. Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції, а ВССУ відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою боржника.

Відповідно до обставин справи у грудні 2008 року банк направив на адресу особи вимогу про дострокове виконання зобов’язань за кредитним договором, в якому просив погасити утворену заборгованість протягом 30 днів з дати одержання цієї вимоги, яку особа отримала 4 березня 2009 року. Суди також встановили, що у вересні 2009 року особа внесла 54,26 доларів США на погашення суми боргу.

Задовольняючи вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, суди виходили з того, що перебіг позовної давності за кредитним договором перервався сплатою грошової суми на погашення заборгованості у вересні 2009 року, після отримання особою досудової вимоги про дострокове виконання зобов’язань за кредитним договором та після настання визначеного у ній терміну, а товариство звернулось до суду з позовом 19 червня 2012 року. 

Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

ВСУ скасував судові рішення про задоволення позовних вимог та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

ВСУ вказав, що суд першої інстанції не встановив, чи було волевиявлення боржника на погашення такого боргу, чи знав боржник про таке погашення та чи схвалив такі дії.

Суд роз’яснив, що не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення.

Відповідно до правової позиції ВСУ до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов’язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. 

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою (постанова ВСУ від 08.11.2017 у справі № 6-2891цс16).