Відповідно до підпункту 15.5 п. 1 розд. XIII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Верховний Суд у складі об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 червня 2018 року у цивільній справі № 514/134/17 (касаційне провадження № 61-12112сво18) скасував ухвалу суду апеляційної інстанції, якою апеляційну скаргу залишено без розгляду через порушення підпункту 15.5 п. 1 розд. XIII «Перехідні положення» ЦПК України та неподання її до районного суду, й передаючи справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, виходив із того, що на підставі положень ст. 355 ЦПК України, підпункту 15.5 п. 1 розд. XIII «Перехідні положення» цього Кодексу, особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства, які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд.

Свій висновок Верховний Суд обґрунтував посиланням на ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (п. 47 рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України» (DIYA 97 v. UKRAINE)», заява № 19164/04).

Відсутність на даний час Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи жодним чином не повинна створювати перешкод учасникам провадження та апеляційному суду в поданні та прийнятті апеляційних скарг у паперовій формі безпосередньо до апеляційних судів.

Отже, враховуючи принцип верховенства права, виходячи із завдання цивільного судочинства, застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 п. 1 розд. XIII «Перехідні положення» ЦПК України, яке б гарантувало особі право на безпосереднє звернення з апеляційною скаргою до апеляційного суду, яке визначене ст. 355 ЦПК України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без певної мети для захисту якогось суспільного інтересу.

З повним текстом постанови Верховного Суду від 20 червня 2018 року у цивільній справі № 514/134/17 (касаційне провадження № 61-12112сво18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/74963333.

Джерело: Верховний Суд