Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Рішенням суду за особою було визнано право власності на нерухоме майно за набувальною давністю. Відповідачем у справі було товариство.
Вказане судове рішення майже через рік оскаржила прокуратура, діючи в інтересах міської ради. Суд апеляційної інстанції задовольнив апеляційну скаргу, скасував судове рішення, а у позові особи відмовив. Апеляційний суд виходив з відсутності правових підстав для визнання за позивачем права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, оскільки позивачу було відомо про власника нерухомого майна.
Позивач оскаржив постанову апеляційного суду в касаційному порядку та покликався на те, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не вирішувалось питання щодо прав, свобод, інтересів та/або обов'язків міської ради. Апеляційна скарга подана особою, яка не мала передбаченого процесуальним законом права на апеляційне оскарження, що є безумовною підставою для закриття апеляційного провадження у справі.
Касаційний цивільний суд Верховного Суду скасував ухвалу апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження та постанову по суті справи, а справу передав до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
ВС зазначив, що місцева прокуратура звернулася з апеляційною скаргою на рішення суду майже через рік, з пропуском строку, встановленого частиною першою статті 294 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК) у редакції, чинній на момент ухвалення місцевим судом рішення. У апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Згідно зі статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суддею-доповідачем в апеляційному суді не було вирішено питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, а вчинено процесуальні дії поза межами процесуальних строків.
ВС зауважив, що відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечено судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд в порушення вимог цивільного процесуального закону відкрив апеляційне провадження та розглянув по суті апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили, при тому, що строк на апеляційне оскарження такого рішення поновленим не був.
Тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційний суд вийшов за межі своєї компетенції, яка чітко визначена як певна процесуальна дія частиною третьою статті 357 ЦПК України (постанова від 27.02.2019 у справі № 332/4307/16-ц).
Джерело: Українське право